Клуб
Исследователей
Укреплённых
Районов

 

По лінії Арпада, квітень 2017-го.




В квітні 2017-го року відбулася експедиція по укріпленнях лінії Арпада на Воловеччині в Закарпатті.

Вузли оборони біля сіл Підполоззя та Верхня Грабівниця блокували старий шлях Стрий-Свалява, що перетинав Карпати через Середньоверецький перевал та перевал Уклин.

 

Укріплення біля Підполоззя перехоплювали вузьку долину р. Латориця на півініч та північний захід від села, а також ширшу долину Латориці після злиття її з притокою Жденієвкою. Від Підполоззя старий шлях йшов долиною Малої Піні, притоки Латориці, через село Верхня Грабівниця на південь, до перевалу Уклин.

 

Бої точилися тут ще восени 1914 року, під час Першої світової, коли російські війська змогли пробитися в Закарпаття, але були відбиті в Бескиди. На спогад про ті давні часи встановлено пам"ятний хрест на місці військовго цвинтаря

 та старі окопи понад дорогою та річкою.

Вид на Підполоззя зі скелі Високий камінь:

 

І пороги в руслі Латориці біля села:

 

В роки ж Другої світової війни, коли угорці розпочали будівництво укріплень "лінії Арпада" в Закарпатті, опорні пункти були збудовані і в цих місцях старих боїв 1914 року.

 

Опорний пункт, що перехоплював дорогу вздовж Латориці на Підполоззя, біля підніжжя Високого каменя:

 

По схилу було встановлено чимало бетонних ковпаків, збереглися ділянки траншеї та ями від бліндажів.

 

Далі, з іншого боку Підполоззя, був ще один опорний пункт, де угорські укріплення збудовані прямо серед старих окопів 1914-го року.

Перед Верхньою Грабівницею був ще один опорний пункт, від якого небагато лишилося - радянські сапери підірвали споруди старанно та якісно. Лишилося дещо на місці загороджень:

По обидва боки долини Малої Піні, на відрогах гір обабіч Верхньої Грабівниці, тягнуться залишки опорних пунктів, де ще збереглося чимало траншей, але сховища бетонні так само були зруйновані, більше або менше.

 

Залишки протитанкових загороджень на схилі

 

Траншея одного з опорних пунктів над селом:

 

Перед самим перевалом Уклин теж були позиції, але через цей гірський прохід були прокладені після війни газопровід Уренгой-Помари-Ужгород та нафтопровід "Дружба", тож широкі смуги спотвореної землі не лишили слідів старих укріплень. Збереглося дуже мало, зокрема єдине на всю округу ціле сховище:

 

Найбільш цікавою спорудою є великий бункер, збудований угорцями на околиці села Верхня Грабівниця.  Бункер складається з тунельних сховищ в глибині відрогу, поєднаних між собою комунікаційними потернами, також потерни виводять до чотирьох оголовків, розташованих на поверхні горба, де був збудований великий опорний пункт. Головний вхід до бункеру був зроблений окремим вхідним блоком з долинки гірського ручая:

 

 

В радянській фортифікації подібні підземні комплекси називалися "міна" або "вогнева група". На відміну від угорського комплексу, в радянських зазвичай оголовки були бойовими з повноцінним казематним озброєнням. В цьому ж бункері оголовки фактично є просто захищеними від важких снарядів та авіабомб виходами з підземелля в опорний пункт. Два оголовки суміщали також функцію спостережного пункта - мали броньові ковпаки.

Загальне планування досить точно відображене на цій схемі зі стенду біля вхідного блоку:

 

Вхідний блок та всі чотири оголовки (як і всі інші бетонні споруди опорного пункту) були підірвані радянськими військами в 1944 році після захоплення цих позицій. Підземна ж частина лишилася цілою. Вже в кінці 1960-х років бункер було вирішено пристосувати в якості сховища (запасний командний пункт), тому було розібрано частину завалів, відновлено вхідний блок та вмуровано в оголовки нові виходи з потерн, перекритих тепер системою люків-шлюзів.

Самі ж оголовки не відновлювали. Так виглядає оголовок №1, верхній спостережний пункт та вихід на позиції опорника на верхівці відрогу. Круглий отвір - люк на добудованому в кінці 1960-х років новому виході з потерни:

 

Це - оголовок №2, вихід на позиції середини схилу над селом:

 

Це - руїни оголовку №3, нижній спостережний пункт на передньому схилі відрогу:

 І останній оголовок - №4, передовий вихід в опорний пункт, нижня частина позицій над самими хатами.

 

 

Потерна від вхідного блоку в глибину горба:

Музей в першому приміщенні:

 

Тунельна казарма біля підйому до оголовку №1:

 

Підйом складається з чотирьох окремих похилих секцій, загальний перепад орієнтовно складає 50-60 метрів, якщо ГПС не сильно брехав про положення вхідного блоку та цього оголовку. На фото - остання, горішня четверта секція:

 

Стан похилих секцій нормальний, але дерев"яні настили-сходи, є не всюди, тому до оголовку №2 вдалося видряпатися з певними зусиллями, а от в оголовок №3 потрапити знизу не вдалося взагалі.

Підземна частина бункеру розташована на двох рівнях, перепад між якими складає 11 метрів:

У верхній частині бункеру - виходи до оголовків №1 та 2, у нижній - основні тунельні приміщення та виходи до оголовків №3, та 4.

 

 

 

 

 

Найвіддаленіша частина підземелля трохи підтоплена та має ушкодження:

 

Останнє приміщення, куди довелося лізти через завал і потім хлюпати по смердючому багну. Оскільки кімната тупікова і протягів нема, всередині відчутно і досить малоприємно тхне:

 

На цьому відео можна помандрувати по підземеллю:

<A href='https://io.ua/v5d0090c3db656211236a3b9e85f5f3db'><IMG src='https://io.ua/00449438j.jpg' border='0'></A>

 

Більше фото - тут: https://kiur-club.io.ua/album837169



Создан 17 мая 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Яндекс.Метрика